Великокучурівська об”єднана громада – це п”ять сіл, на території яких раніш діяли три сільські ради. За площею – трохи більше десятої частини Сторожинецького району, і понад 13 відсотків населення. Саме тут визріли передумови для створення одного з перших у області об”єднань нового типу. Бо, по-перше, певний інтеграційний досвід уже мали, оскільки раніш на території цих сіл діяв один з найпотужніших у краї колгосп імені 28 червня. По-друге, села ці кілька десятиліть тому належали не до Сторожинецького, а до Чернівецького сільського району, і так уже сталося, що навіть після входження в інше укрупнене формування жителі почувалися тут дещо відособленими.Та й транспортне сполучення не лише з прилеглим до обласного центру Великим Кучуровом, а й з наближеним до Сторожинця Снячевом з Чернівців набагато ліпше, ніж із райцентру.
Одне слово, коли з”явився шанс створити самоврядне формування, сумнівів у жителів жодного села не було.
Насамперед – зручності для людей
Ми не найбільша в районі громада, і навіть за умови приєднання до нас кількох прилеглих сіл такою не станемо. Але ми чи не єдині в області, де все відбувається згідно з раніш затвердженим Перспективним планом формування спроможних громад Чернівецької області . А дбаємо насамперед про зручне життя мешканців, – каже голова об”єднаної територіальної громади Василь Тодоренчук.
Одним із атрибутів цих зручностей називають запущений в дію півроку тому Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Він на тому ж місці, що й колишня сільська рада. Але площа втричі більша, ніж у колишнього адмінбудинку. Одразу при вході – просторий хол зі стійками, за якими сидять не лише діловод, землемір та ще там хтось зі звичної для села команди, а й нотаріус, фахівець із пенсійних питань… Одне слово, питання, які раніш вирішувались у райцентрі, добиратися куди, як знаємо, непросто, тепер вирішують на місці.
Фахівець з пенсійних питань та нотаріус у громаді не свої, штатні працівники. Працюють за сумісництвом: раз на тиждень приїжджають, аби задовільнити потреби людей, і цього попервах вистачає. А допомагала наводити цю красу, щоб зручно було як працюючим, так і відвідувачам, Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GІZ). До слова,про зрослий інтерес після створення громади іноземців до них, довелося чути й від директора ЗОШ 1- 3 ступенів, що в селі Годилів, Людмили Настасійчук. Особливо задоволена тепер приїздом волонтерів Корпусу миру, які допомагають у вивченні іноземних мов.
Та важливо не лише, яку тобі послугу нададуть, а і якою дорогою діставатимешся, щоб отримати її.
– За останніх півтора року багато зроблено в освітленні вулиць, впорядкуванні шанців, автозупинок, заасфальтовано центри Великого Кучурова й Тисівців. Все це за кошти й завдяки ініціативі громади, – із задоволенням зазначає місцевий житель Василь Сушинський.
Святкувати успіх у шляховому питанні, правда, ще зарано. Навіть дві головних дороги, що ведуть до основних громадських споруд, то тут, то там у вибоїнах. Зрозуміло, на доведення їх до ладу, потрібні час і кошти. Та й належить конкретно уточнити, кому яку дорогу слід ремонтувати. Приміром, та, що веде з Чернівців на Тисівці, є путівцем обласного значення, і дбати про ремонт мав би Облавтодор, вважають у громаді. Тим більше, що повсюдно ведуть мову про недоосвоєні областю кошти…
-Ми ще не відкрили нових виробництв, податкові надходження від яких дозволили би братися одразу за багато справ. Але головне стараємось не упускати. Щойно зустрічався з проектантами: розробили документацію, і одразу з настанням літніх канікул братимемось за будівництво другого поверху Тисовецької школи 1 – 2 ступенів. На віддаленому від центрального села Глибочку, що на території колишньої Снячівської сільради, капітально відремонтували ФАП, — каже заступник голови ОТГ Ігор Галан.
Без синків і пасинків
Що у громаді дбають не лише про фасад, а й про тили, мав змогу переконатись під час розмови у освітніх та медичних закладах.
– Оскільки наша школа нижчого ступеня від Великокучурівської, що має статус опорної, то могло йтися про приєднання нас до них. Та цього не сталося, і ми раді. Певне, ті, хто приймав рішення, врахували, що колись наші вихованці також отримували атестати про середню освіту, і не вина колективу, що працюємо в гірших, ніж сусіди, умовах, а через це й кількість учнів скоротилась. Та все ж серед шкіл 1 – 2 ступенів наша є найбільшою в районі. За наповнюваністю переважає окремі, що рангом вище, де здобувають повну середню освіту. Добудова другого поверху дасть нам шанс повноцінно розвиватися, — каже заступник директора Тисовецької школи з навчально-виховної роботи Роман Гнатюк.
Аби не наражатися на нарікання, що скорочують заклади на периферії, у громаді зберегли статус ЗОШ 1 – 3 ступенів за навчальним закладом у Снячеві, хоча кількість старшокласників там і критично мала. Сподіваються, ситуація зміниться, коли на зміну їм прийдуть ті, хто зараз навчається у 7 – 8 класах.
Та, незважаючи на більшу самостійність, не все в громаді залежить від її жителів, волі керівництва й депутатів. Приміром, у зв»язку з реформою медицини директивною вказівкою згори скоротили стаціонарне відділення на 10 ліжкомісць у дільничній лікарні, і стала вона амбулаторією загальної практики сімейної медицини. Частина людей цим незадоволена.
Скажімо, живуть двоє стареньких і один з них змушений лягти у лікарню. Зрозуміло, провідати його в сільській оздоровниці доступніше, ніж у місті.
–Проблема справді може бути, але з медичної точки зору ситуація не до гіршого,– переконана завідуюча амбулаторією Валерія Кваснюк. – У нас з 8-ї до 20-ї діє денний стаціонар на 15 ліжок. Є пункт швидкої допомоги. В разі потреби машина невідкладно поїде до хворого: медики нададуть допомогу на місці, або скерують у заклади Чернівців чи Сторожинця, лікувальна база яких, зрозуміло, потужніша.
Але нарікати на бідність сільським медикам також не доводиться. Якщо вже трапилось так, що стаціонарне відділення скоротили, то людей вирішили втішити небаченим досі в амбулаторії євроремонтом, дали кошти на закупівлю сучасної діагностичної та лікувальної апаратури. А, окрім того, громада повністю фінансує придбання ліків для дітей до трьох років, онкохворих та діабетиків, пацієнтів пільгових категорій. Тобто те, що на всеукраїнському рівні ще в стадії непевного впровадження, у Великокучурівській громаді вже діє.
«Пошук» вдалий чи невдатний?
Проте перед сільськими медиками й чимало невирішеного. Скажімо, їхні лікувальні заклади прикріплені до Сторожинецького госпітального округу, і туди має йти 60 відсотків виділеної громаді медичної субвенції. До кваліфікації сторожинецьких фахівців у їх великокучурівських колег та пацієнтів претензій нема, але ж до Чернівців добиратись зручніше. Була думка перейти під опіку комунального закладу створеного на базі колишньої залізничної лікарні, та, з»ясувалося, там нема дитячого відділення… Проблема не з простих. Є і низка інших. Приміром, як забезпечити правильний збір податків, а, головне, сплату їх суб»єктами підприємницької діяльності, бо для розвитку громади казна мусить поповнюватись. Поки що користуються послугами фіскальної служби району. А як надалі? Відокремлюватись до кінця, а чи шукати якихось інших, договірних засад?
Гіркий досвід, як можна різкими кроками нашкодити, в громаді вже мають. Коли забирали з районного підпорядкування у місцеве різноманітні служби, то так вчинили і з закладами культури. Повноцінного відділу, правда, не створили, бо одна людина в штаті, яка працює за сумісництвом на пів-окладу, то не відділ. Але на збільшенні чиновницького апарату не наголошуватимемо, бо суть у іншому. Відокремившись від районної Централізованої бібліотечної системи (ЦБС), відповідну структуру на місці не створили, договору на обслуговування, що включає не лише доставку, а й фахове описування літератури (навіть якби за це довелося платити невеликі гроші), з ЦБС не уклали, і таким чином бібліотеки сіл громади опинилися поза об»ємною програмою «Українська книга». Жодного видання торік з її фондів сюди не надійшло,. Одне слово, нефаховими діями самі собі нашкодили, про що наша газета вже писала.
Ось такі кроки громади і «підводні рифи», які належить продуманіше, з користю для людей і справи долати.
Михайло ТОКАРЮКЪ.
Сторожинецький район. (газета «Буковина», 28 березня 2017р.)
