Узагальнюючи результати чергових місцевих виборів 2015 року і уникаючи особливо гострих дискусій щодо позитивних новацій чи, навпроти, недоліків нового закону, за яким їх було організовано, все таки можна відмітити одну вкрай важливу тенденцію. Ці вибори виявились виборами «дрібних сіл та невеликих райцентрів». А ще їх можна означити як вибори відносно нових (іноді маловідомих) партійних брендів. Суть в тому, що в умовах існуючої політичної системи було декларовано кілька політичних суб’єктів різної природи, які, врешті, мали конкурувати за депутатські місця:
• партії як колективні суб’єкти,
• партійні функціонери (лідери) та їх ідейні прихильники (визначені насамперед як перші номери у виборчих списках),
• професійні політики і державні службовці місцевого рівня, муніципальні території (визначені як виборчі округи).
Все це на фоні вкрай короткого терміну, відведеного на виборчі перегони та
децентралізаційної реформи (формування і перші вибори до об’єднаних територіальних громад, водночас із перспективою суттєвого розширення повноважень рад). В таких умовах вибори закінчились серйозним кадровим оновленням у органах місцевого представництва, аналізу чого (в межах Хмельницької області) й буде приурочено наступний матеріал.
Розпочнемо із обласної ради, чисельність якої наразі скорочено до 86 осіб. Із них лише 13 є депутатами, що обиралися і за минулої каденції.
У партійному розрізі найбільшу кількість мандатів здобула партія нардепа Олександра Гереги «За конкретні справи». Від цієї політсили в раду зайшло 19 депутатів. На два менше – 17, від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Аграрна партія та «Батьківщина» представлені 11-ма представниками, у «Свободи» 10 депутатів. По 8 мандатів отримали представники Радикальної партії Олега Ляшка та «Об’єднання «Самопоміч». Хто ж представлений за цими числами-мандатами? Чиї інтереси і як професійно вони зможуть представляти у новосформованій обласній раді?
Лідером перегонів, як бачимо, стала відносно нова для українського виборця політсила «За конкретні справи». Партія очолюється і безпосередньо асоційована із вже згаданим нардепом, власником мережі гіперцентрів «Епіцентр» О.Герегою, вихідцем із м. Городка Хмельницької обл., який вже кілька виборчих сезонів поспіль балотується (сам та представляє кандидатів із свого бізнес-оточення) на округах Хмельниччини. Тут мова йде про декілька районів, які можна розглядати як плацдарм, із якого відбувається розширення «анклаву»: Городоцький, Ярмолинецький, Дунаєвецький, дещо в меншій мірі Чемеровецький, Новоушицький, Віньковецький, Летичівський (як бачимо, ареал покриття – південна Хмельниччина, окрім Кам’янець-Подільського району). Абсолютно закономірно, що саме з цих територій маємо основний «десант» герегівських депутатів (хоча тут слід відмітити, що «За конкретні справи» на виборах-2015 була представлена повноформатними списками практично до усіх районних, міських і до значної кількості сільських та селищних рад Хмельниччини). Районне представництво у обласній раді за результатами виборів виявилось наступним: 3 депутати – м.Городок і Городоцький район, 4 – м.Дунаївці і Дунаєвецький район, 2 – Ярмоленецький район, 3 – Чемеровецький, 2 – Віньковецький. Тут слід обумовити, що герегівці перемогли на усіх! округах у вказаних районах, при цьому розмістились на 1-12-й і 14-15-й прохідних позиціях у виборчому списку партії із відсотковими долями від 53, 39% до 25,30% голосів виборців в межах округу. На 13 позиції у списку став «важкоатлет» хмельницького політикуму, очільник Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, в минулому нардеп, голова Хмельницької облдержадміністрації, ректор Хмельницького інституту регіонального управління і права В.Олуйко, який балотувався по округу в Білогірському районі. Останні прохідні позиції списку обійняли кандидати із Теофіпольщини, Красилівщини та м.Хмельницького. В подальшому, після остаточної реєстрації список було підтягнуто депутатами від Летичівського (1) та Хмельницького (2) районів (за рахунок нардепа О.Гереги (перший номер списку) та представників (по одному) від Чемеровецького і Дунаєвецького районів). Що стосується соціально-професійних характеристик фракції «За конкретні справи», то тут маємо, окрім вже згадуваного В.Олуйка, 2-х помічників-консультантів О.Гереги, менеджера його бізнескорпорації, 2-х вузівських викладачів із Хмельницького та Львова, кількох чиновників (заступник директора районної служби зайнятості, начальник дільниці ПАТ «Хмельницькгаз», голова райради, міський голова, екс-голова райдержадміністрації), кількох директорів промислових та сільськогосподарських підприємств, кількох військових та лікарів. Окремо слід відмітити громадську активістку Н.Вишнівську, активну учасницю революції 2013-14 рр., голову Хмельницького обласного Люстраційного комітету Майдану, заступницю голови правління Антикорупційного бюро України у Хмельницькій області, включення якої у виборчий список партії «За конкретні справи» супроводжувалось резонансними публікаціями у місцевих медіа. Як бачимо, щонайменше 3-є депутатів представлятимуть у новосформованій облраді насамперед інтереси бізнес-групи «Епіцентр», а вже потому інтереси партії та виборців свого виборчого округу.
Далі доречно розглянути структуру фракції ще щонайменше у двох аспектах: 1) членства у політичній партії «За конкретні справи» та 2) регіональної прив’язки (місце проживання, основної роботи тощо) депутата відносно його округу. По першій ознаці маємо лише 9 із 19 (менше 50%) членів партії, що свідчить про недостатньо монолітну структуру фракції, частина депутатів якої виступають швидше як виразники своїх виборців (округів) або ж власних інтересів (як політика, бізнесмена, керівника, громадського діяча тощо). По другій ознаці маємо щонайменше 7 т.зв. «парашутистів», відношення яких до виборчих округів є доволі умовним. При цьому, у окремих «герегівців» умовним є й їх відношення до партії або ж корпоративних інтересів «Епіцентру», як от у екс-митника, а сьогодні викладача Тернопільського національного економічного університету і водночас жителя Львова М.Харкавого, вже згадуваних нами В.Олуйка та Н.Вишінської.
Таким чином, умовно депутатів фракції «За конкретні справи» у Хмельницькій облраді можна означити як:
1) група лобістів інтересів народного депутата і бізнесмена, співвласника мережі будівельно-господарських гіпермаркетів «Епіцентр» О.Гереги;
2) група виразників корпоративних інтересів окремих підприємств, відомств, адміністративних територій кількох південних районів області;
3) окремі громадські активісти та досвідчені політики, які, виступаючи як «лідери громадської думки», скористалися політичним проектом «За конкретні справи» як стартовим майданчиком (вимога діючого закону) взамін власного пабліситі для входження до обласної ради.
Наступним за результативністю став пропрезидентський «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Тут фракція сформувалась навколо хмельницького губернатора М.Загородного, який у новосформованій облраді був обраний головою ради. Більшість депутатів обрані по округах північних районів: Славутському, Шепетівському, Старокостянтинівському, Полонському, Ізяславському, по міських округах Нетішина, Шепетівки, Красилова, Ізяслава. Двоє депутатів представляють західну зону (м.Волочиськ і Волочиський район), по одному Летичівський і Новоушицький район, ще 2-є – Кам’янець-Подільський район. Важливо відмітити, що порошенківці, як і герегівці, фактично «провалили» обласний центр Хмельницький і Кам’янець-Подільський (крупні міста області). Основний пул депутатів представлений крупними промисловцями (директорський корпус будівельних компаній), підприємцями, держчиновниками (частина з яких – оточення губернатора М.Загороднього і М.Гвоздьова, в недалекому минулому нардепа президентської фракції та очільника хмельницької обласної організації БПП, а сьогодні – гендиректора ДП «Антонов»), керівниками агропідприємств, лікарями (рівень заввідділення, головлікаря), податківець із Волочиська та проректор агротехнічного університету із Кам’янця-Подільського. Абсолютна більшість є фахівцями із чималим досвідом управлінської діяльності у відповідній галузі, у частини – серйозний стаж у політиці та на держслужбі (але водночас у частини депутатів наявні репутаційні плями минулого членства у ВО «Батьківщині», Народній партії, Партії регіонів). Із найбільш одіозних фігур можна відмітити І.Гладуняка, екс-голову облдержадміністрації та облради, Нетішинського екс-міського голову і екс-голову хмельницької «Батьківщини», виключеного у 2014р. з бюро та з партії «за результатами роботи люстраційного комітету партійної організації». Має місце один самовідвід із депутатства – начальник управління соцзахисту Старокостянтинівської райдержадміністрації поступилась місцем у виборчому списку директору фермерського господарства із Ізяслава. Членів партії – 7 із 17 – 41%. Загалом можна підсумувати, що порошенківці сформували класичну фракцію партії влади, основою якої є чиновницька номенклатура та місцевий директорат, орієнтований на обслуговування своїх корпоративних інтересів.
Ще одним виразником корпоративних інтересів, на цей раз кількох агрохолдингів та агрофірм, інтегрованих навколо сільськогосподарського консорціуму «Сварог Вест Груп» (центральне правління у м.Шепетівка) та білогірської агрофірми «Перлина Поділля» стала фракція Аграрної партії України. Фракція в облраді отримала досить велике представництво (11 осіб), депутатами є директори та голови правлінь агропідприємств, причому регіональне представництво доволі розкидане: Білогірський, Шепетівський, Красилівський, Волочиський, Новоушицький, Дунаєвецький, Полонський, Теофіпольський райони. Хоча тут більш доречно буде відмітити ті округи, які не потрапили у перелік – великі міста. І тут вже можемо й віднайти часткове пояснення і отримати певне підтвердження декларованої раніше тези про «вибори малих сіл і дрібних райцентрів». Стотисячний Кам’янець-Подільський врешті представлений лише одним депутатом (із 6 виборчих округів), а от 70-й виборчий округ на Дунаєвеччині окрім депутата-герегівця має представництво ще й аграрієм. Підсумовуючи, можемо відмітити, що фракція Аграрної партії України в Хмельницькій облраді є достатньо новою (ймовірно, доволі конструктивною у перспективі) формою місцевої самоврядності, орієнтованою на корпоративні інтереси агровиробників області і (потенційно) на інтереси виборців-пайовиків (щонайменше, до завершення дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення). Очікується, що фракція буде доволі монолітною у питаннях корпоративного інтересу (на такий прогноз, окрім ефективної виборчої кампанії, зокрема, наштовхує й досить високий відсоток членства депутатів фракції в Аграрній партії України (9 осіб із 11), що свідчить про узгоджену (щонайменше, на ідейно-символічному рівні) діяльність).
ВО «Батьківщина» зайшла до облради фракцією у 11 осіб. Фракція концентрована навколо досвідченого партійного функціонера, кадрового військового і бувалого чиновника (депутат, секретар міської ради, кандидат-списочник до парламенту) В.Лєскова. Фракція на перший погляд видається достатньо монолітною та дисциплінованою, щонайменше – усі без винятку депутати є членами партії. Але якщо поглянути географію представництва, то маємо доволі розлогу картину: Хмельницький, Славута, Городок, Кам’янець-Подільський, Деражня, Віньковецький, Чемеровецький, Деражнянський, Летичівський, Хмельницький райони. Як бачимо, чітко окресленої зони, т.зв. партійного плацдарму (на кшталт герегівських південних районів) батьківщинівці на Хмельниччині не мають, натомість користуються роками напрацьованою партійною структурою з опорою на сталу електоральну базу. Кидається у вічі ще один характерний момент – нижчий (порівняно з попередніми фракціями) відсотковий внутріпартійний рейтинг: від 28,10% до 17,13% по прохідній частині списку (для порівняння, у аграріїв нижня межа – 21,74%; у порошенківців – 22,82%; у герегівців – 21,85 за основним результатом і 19,73% – після «підтягування» списку). Як наслідок, тут має місце кілька випадків проходження до ради «не лідерів» округів, наприклад, по 54-му, 60-му, 64-му округах (на подібних ймовірних випадках неодноразово звертали увагу експерти, що ревізували проект, а врешті й діючий закон про місцеві вибори). Що стосується професійного потенціалу фракції «Батьківщини» у облраді, то тут маємо чиновників і екс-чиновників (голови та заступники рай- міськрад), чиновників-медиків (головлікарів), директорський корпус (комунальне підприємство із Славути, кам’янецька енергетична компанія, ПАТ «ХмельницькГАЗ») та приватних підприємців.
Фракція «Свободи», що налічує 10 осіб, унікальна насамперед тим, що усі! 10 депутатів обрані по округах обласного центру – м.Хмельницького. Більшість депутатів – активісти-майданівці та активні партійні функціонери (оточення нардепа-свободівця І.Сабія). Тут можна відмітити Ю.Смаля (екс-керівника хмельницької Самооборони та екс-коменданта хмельницького Майдану, нині – помічника-консультанта нардепа), молодих активістів Д.Лучкова та В.Бурлика (останній фігурував у кількох поспіль резонансних історіях вже у постмайданний період). Кілька молодих депутатів фракції в минулому балотувались від «Свободи» до парламенту. Загалом, більшість членів фракції можна охарактеризувати саме як «кадрових», фанатичних партійців, тимчасово не працюючих або ж пенсіонерів, обов’язково громадських активістів, опозиційно налаштованих проти правлячого режиму. Що стосується професійного минулого і сьогодення депутатів-свободівців, то тут маємо кількох бюджетників (директор музичної школи, екс-бібліотекар, лікар-нейрохірург), екс-директора енергетичного підприємства, приватних підприємців. Фракція концентрується навколо досвідченого хмельницького політика, заступника облорганізації «Свободи», екс-голови облради І.Гончара.
Ще однією фракцією, яка представляє майже виключно інтереси жителів обласного центру, є фракція «Самопомічі». Тут 6 із 7 депутатів – обрані по округах міста Хмельницького, та один – з Нетішина. Частково це можна пояснити тим фактом, що «Самопоміч» була представлена неповним списком і виставляла своїх кандидатів не по всіх (а вірніше – по кількох, насамперед, міських) округах. Очільником фракції є О.Драган, директор обласної філармонії, який в минулому чимало років провів у Львові. Є в його минулому й період тісної співпраці з головою партії А.Садовим, у якого свого часу був радником. А от решту фракції, попри її невеликий розмір, однозначно охарактеризувати складно. Об’єднує депутатів небажання ідентифікувати себе з партією (4 з 7 безпартійні), невисокі індивідуальні рейтинги (нижній прохідний рівень на межі 16,51%) та основна діяльність у т.зв. «громадянському» секторі: волонтер, секретар об’єднання громадських організацій, керівник обласного об’єднання роботодавців у сфері професійної оцінки та землеустрою, куратор громадянських ініціатив «Відповідальне місто», «Розумне місто» й т.п. Хоча є й менеджер «Хмельницькгазу», 2 лікарі, декан гуманітарної академії. При цьому більшість депутатів фракції є доволі новими людьми у політиці, крім, хіба що, лікаря М.Янчука, який ще з сер. 90-х рр. неодноразово балотувався до рад різного рівня, був свого часу депутатом облради і має досвід чиновницької роботи – працював на посаді начальника управління охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації.
Найменшою і доволі неднорідною виявилась фракція Радикальної партії Олега Ляшка. Фракція очолюється доволі відомою на хмельниччині громадською активісткою Т.Зеленко, але у своїй структурі представлена представниками лише 2-х відносно локалізованих груп – депутатами Полонського та Чемеровецького районів, ще 1 депутат – із Віньковецького району. Практично увесь склад фракції можна охарактеризувати доволі коротко – місцеві підприємці (очільники невеликих аграрних та промислових об’єктів), які, періодично змінюючи партійні бренди, час від часу стають депутатами або ж чиновниками місцевих адміністрацій. Цього разу плацдармом для входження у владу стала Радикальна партія…
Підсумовуючи, можна означити кілька наступних тенденцій, що стосуються Хмельницької обласної ради 2015 року формування:
• суттєве оновлення;
• набір яскраво виражених лобістських груп, причому предметом лобізму є як інтереси крупних бізнес-структур (зразок – лоббі О.Гереги), так і невеликих (типу «Буртинського заводу вогнетривів» ляшківця О.Дехтярука), а інструментом лобізму може виступити як політична партія/фракція (аграрії), так і депутат-одинак;
• власне партії як дієвий і ефективний суб’єкт організації місцевого самоврядування можна охарактеризувати все ще як технічні плацдарми для входження у владу, за окремими винятками (ідейне крило «Свободи», відносно нова у задумі Аграрна партія тощо;
• недостатньо продумана модель виборчого закону спричинила непропорційне представлення виборчих округів (інтересів виборців) у місцевих радах, коли, наприклад, південні сільські райони потужно представлені фракцією «За конкретні справи», обласний центр – фракціями «Свободи» і «Самопомічі», а великий промисловий і культурний центр Кам’янець-Подільський залишається майже без свого представництва у облраді.
Рибщун Олександр Вікторович – кандидат соціологічних наук,
доцент, експерт Хмельницького ОО КВУ
