Як налагодити дієву систему органів самоорганізації населення і що потрібно зробити у цьому контексті Чернівецьким громадам, розповів учасникам конференції «Самі собі творимо владу. Ефективне управління об’єднаними територіальними громадами через самоорганізацію населення» Андрій Крупник – керівник Аналітичного центру – заступник голови Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення, доцент ОРІДУ НАДУ при Президентові України.
Оскільки метою децентралізації є повернення частини влади до її першоджерела, тобто до народу, то, за словами Андрія Крупника, важливо не тільки створити хороші документи, а запровадити і головне – використовувати процедури демократії участі. Це дасть змогу кожному громадянину – окремо або через об’єднання громадян: органи самоорганізації населення, громадські організації тощо – разом вирішувати якісь місцеві питання. У ситуації, коли місцева влада розуміє, що участь громадськості – це не перешкода на шляху до того, щоб зробити щось гарне для людей, а додатковий ресурс, відбувається синергія – коли ефект від спільної діяльності суб’єктів перевищує арифметичну суму можливостей кожного окремо, – додав він.
Об’єднання громад, виборів голови та депутатів – це тільки початок. Громаду потрібно розвивати. На сьогодні Асоціація сприяння самоорганізації населення синтезувала досвід різних регіонів і має багато напрацювань, що стануть у пригоді об’єднаним громадам, тому Андрій Крупник порекомендував учасникам сайт «Самоорганізація в громаді» (http://samoorg.com.ua), який містить корисну інформацію щодо проведення зборів, оформлення документації, участі у вирішенні місцевих питань тощо. Створення в усіх населених пунктах ОТГ органів самоорганізації населення – сільських, селищних комітетів, експерт назвав одним із концептуальних завдань. З одного боку, вони будуть допомагати старості, взявши на себе частину повноважень у вирішенні місцевих проблем, з іншого – будуть інструментом громадського контролю. Водночас, наголосив він, це все має відбуватися у законний спосіб, тому насамперед потрібно подбати про належне нормативне забезпечення.
У цьому контексті, зауважив Андрій Крупник, удосконалення вимагає Статут громади Чернівців у частині, де йдеться про створення ОСНів, відсутнє також Положення про процедуру створення і організації роботи органів самоорганізації населення. У листопаді 2015 року виконавчий комітет міської ради ухвалив цілий пакет нормативних документів, які мають регулювати ці питання, однак це є порушенням, оскільки затверджувати їх мав не виконком, а міська рада.
В Одесі вже 12 років дієПрограма розвитку органів самоорганізації населення. На 5 років міською радою з бюджету на неї виділено 22 млн. грн. Програмою передбачено оплату праці керівників та секретарів мікрорайонного рівня (прибудинкові, вуличні і квартальні ОСНи працюють на громадських засадах), утримання та ремонт приміщень, де працюють органи самоорганізації населення, оплату комунальних послуг, придбання необхідного інвентарю та техніки. Створене перше в Україні спеціалізоване управління з питань взаємодії з органами самоорганізації населення. На сьогодні в Одесі діє майже 40 мікрорайонних ОСНи, кожен з них охоплює близько 30 тис осіб., і управління ними – це професійна робота. Однак навіть на рівні будинку все має робитися злагоджено і системно. ОСН, зазначив Андрій Крупник – це не орган влади, але це частина системи місцевого самоврядування, і щоб боротися або співпрацювати із системою, належно «вбудуватися» в структуру управління містом чи іншим населеним пунктом, потрібно діяти професійно.
Для систематизації роботи ОСНів, Асоціація рекомендує, щоб у голови були секретар і три заступники. Один заступник має займатися соціально-побутовими питаннями: утримання будинків, комунікації, ремонти, економіка тощо. Другий – гуманітарною сферою: взаємодія із закладами медицини, освіти, соціальна допомога, дозвілля. Секретар – це базовий компонент, він організовує все діловодство і має взаємодіяти з ОСНами нижчого рівня.
Будинкові, квартальні і вуличні органи самоорганізації населення, пояснив експерт, на сьогодні існують незалежно: в цій системі немає підпорядкування, немає вертикалі. Щоб налагодити співпрацю в такому середовищі, було прийнято рішення укладати між ОСНами мікрорайону угоди про розподіл обов’язків. Так, будинкові комітети працюють над питаннями будинку, вуличні займаються питаннями комунікацій, зовнішніх територій, гаражів тощо, а мікрорайонні вирішують питання транспорту, об’єктів соціальної інфраструктури цього мікрорайону.
Загалом система самоорганізації, за словами експерта, має будуватися на трьох «китах». По-перше, це Положення про організацію ОСНів, де мають бути чітко виписані всі спірні питання: термін дії органу самоорганізації, процедури проведення загальних зборів, обрання членів ОСНів тощо. По-друге, Програма сприяння розвитку самоорганізації населення, яка має бути частиною регіональної програми сприяння розвитку громадянського суспільства. По-третє, створення Асоціації самоорганізації населення, яка стане суб’єктом правовідносин з міською радою.
Створення органів самоорганізації населення – це вимога часу, тому що тільки самі мешканці сьогодні можуть реально вирішувати свої проблеми – цього за них ніхто не зробить. Водночас, зауважив Андрій Крупник, в процесі створення ОСНів має місце протистояння з боку влади, тому що вони можуть стати конкурентами для місцевих депутатів і заважати їм та іншим представникам влади вирішувати свої «питання» на території міста.
Все населення, підкреслив Андрій Крупник, умовно можна розділити на чотири категорії: до 5% – це активісти, які дбають про долю громади і беруть в цьому безпосередню участь, 25% – це ті, хто спостерігають, співчувають, але сам не проявляють ініціативи, хоча за певних умов можуть підтримати активістів, 60% – це ті, кого не цікавить нічого крім власних проблем, вони підуть на вибори, але якщо їм дадуть «кілограм гречки», бо впевнені, що від них нічого не залежить. Ще 10% – це ті, хто завжди проти. І завдання активних громадян – залучити до себе тих 25%, «махнути рукою» на 60%, нейтралізувати 10% і зробити суспільно значиму справу. А для того, щоб це можна було зробити, має бути розуміння з боку влади, однак сьогодні знайти спільну мову з нею не завжди вдається. Незважаючи на те, що у владних органах є доволі багато людей, які працюють справді щиро, вони не завжди мають можливості для виконання таких завдань. Має місце також і нестача знань – як з боку громадян, так і з боку чиновників, тому вони бояться щось починати, не знаючи, яким буде кінцевий результат.
І свою мету Всеукраїнська асоціація сприяння самоорганізації населення вбачає якраз у тому, щоб налагодити цей діалог.
