Регіональні офіси з питань впровадження реформ у сфері місцевого самоврядування, децентралізації повноважень органів (скорочено – Офіси реформ) були утворені у травні цього року з метою розробки Перспективних планів формування громад областей та сприяння об’єднанню громад у рамках Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». У своїй роботі офіси керувались положенням зазначеного Закону України та Методикою формування спроможних територіальних громад (затверджена КМУ у квітні цього року). Власне Методика і визначила принципи і підходи, які повинні враховуватись при об’єднанні громад. До них відносяться, зокрема, і необхідність врахування історичних, географічних, соціально-економічних, культурних особливостей розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зазначений аспект можна розглянути на прикладі Чернівецької області.
Ні для кого не є таємницею, що Чернівецька область є поліетнічною. За даними перепису населення, на території нашої області проживають представники понад 70 національностей. Серед них компактно проживають українці, румуни, молдавани, росіяни та поляки. В області є три етнозмішані райони: Глибоцький, Новоселицький та Сторожнецький; в Герцаївському районі домінує національна меншина – румуни, у Хотинському та Сокирянському районах є окремі населені пункти, де більшість становлять представники національних меншин.
Отже, перед працівниками нашого Регіонального офісу стало питання врахування саме цих особливостей Чернівецької області. Слід зауважити, що визначальними при розробці Перспективного плану залишалися принципи законності; добровільності; економічної ефективності; державної підтримки; повсюдності місцевого самоврядування; прозорості та відкритості.
Так от перед остаточним схваленням обласною радою Перспективного плану, він пройшов обговорення майже у всіх населених пунктах області. Під час цих обговорень жодний населений пункт не ставив етнічну приналежність більшості населення іншого пункту як перепону до об’єднання, жодна громада не ставила вимогу об’єднуватись виключно з громадами, де домінують «етнічні брати». Більше того, ми маємо низку випадків, коли непорозуміння між етнічно однорідними населеними пунктами (зокрема, Рідківці, Топорівці та Чорнівка Новоселицького району) призводили до того, що сільські ради приймали рішення про об’єднання з населеними пунктами, де більшість становлять представники іншої національності (Рідківці до Магали, Череш до Сторожинця та інші).
В результаті, у схваленому Перспективному плані з 35 об’єднаних громад ми маємо 4, де домінують представники національних меншин: румуни – у Герцаївській, Боянській та Чудейській громаді, молдавани – у Мамалигівській. Разом з тим, є п’ять громад з досить строкатим поліетнічним складом: Новоселицька, Магалянська, Сторожинецька, Глибоцька, Волоківська та Колінківецька.
Важливим при добровільному об’єднанні громад з різним етнічним складом є врахування низки аспектів: формування органів влади, мова освіти, культурні заклади. Закон частково дав відповідь на ці виклики шляхом запровадження посади старости у тих селах, які не є центром об’єднаних громад.
Разом з тим, ми вже маємо позитивні приклади об’єднання населених пунктів з різним етнічним складом у нові об’єднані громади: так, українське село Вашківці (Сокирянського району) об’єдналось з селом Шишківці (де домінує молдавське населення).
Отже, як підтверджує практичний досвід, фактор поліетнічності не є перепоною на шляху добровільного об’єднання громад, а cаме об’єднання навпаки, може стати каталізатором подальшої інтеграції меншин в українське суспільство.
Тарас Халавка, експерт Регіонального Офісу реформ з комунікацій
